* * *
Кохана, вже осінь з дощами.
В серця наші вкралась печаль.
І сум кружеляє над нами,
А щастя вже десь за морями,
Все далі летить над світами.
І вітром шепоче: прощай…
Кохана, вже біле мовчання.
І листя сховалось під сніг.
Колись тут дзвеніли світання,
І наші співали бажання,
А нині між нами мовчання.
І поруч розлуки поріг.
Кохана, ти чуєш, кохана!
Мій світлий і радісний біль,
До тебе жага не зів»яне,
Моя незагоєна рана,
Моя ти чарівна омана,
Мій сонцем дарований хміль.
1975 р. (1976р.)
* * *
Проминули ночі,
Проминули дні…
Роки за роками
Збігли в далені.
Зустрічи. Знайомства.
Втечі. Забуття.
Сурогати щастя…
Пізнє каяття.
Під ногами листя.
Під ногами лід.
Що з тобою сталось,
Де в житті твій слід?
Спогади. Відлуння.
Тиша як в труні…
Пролетів метелик –
Це осінні дні.
2011 р.