СОРОК РЯДКІВ НА СОРОК ДНІВ МИКОЛИ ХОЛОДНОГО


                                   «Як чайку побачиш підбиту,

 

                                   що в небо вернутися мріє,

 

                                   до тебе нехай на край світу

 

                                   мій голос долине, Маріє…»

                                   («Марія» 1973 – 85, Микола Холодний)

 

Скажуть:  «помер від інфаркту,

сидів за робочим столом…»

 

Тітка Марія до ранку

стогони чула в ту ніч.

Били когось за стіною,

пісатєль Микола там жив.

Судмедексперт постарався,

правильний висновок дав:

ребер поламаних троє

він до уваги не взяв.

Те й записав в протоколі:

«покойнік єстєствєно вмер».

Марно ходила в райвідділ,

лише Господь і почув -

свідка убивства сусіда

в небо хутенько забрав.

До кого ж там ходить Марія?

- якби ж то я знав, то й сказав.

Колеги в столиці гуляли –

шевченківка стала товстіш:

«Президентові наша подяка»,

й до ресторану хутчіш.

У ящик неструганих дошок

вмістилась Миколина плоть.

Трійко бомжів за півлитру

яму довбали всю ніч.

І закопали у глину,

вткнувши подобу хреста.

Хтось у Чернігові чарку

в своїм кабінеті налив:

«Все!  Дошкулять більш не буде,

чорт би його підпалив!»

Прокуратура працює:

показники на гора!

Фабрика зірки штампує -

кар"єристів у черзі – гора.

 

Закопати поета не складно,

колеги – гуртом копачі…

«Чайка підбита» Миколи

криком кричить уночі.

 

2012р.

Напишіть відгук