Стало справою усього життя Івана Малюти. Відкритий лист-подяка до заповзятого «холоднолюба» за благодійну рекламу творчості покійного поета Миколи Холодного


Добридень, шановний пане Іване! (мусить бути шанованим хоча б за ТИТАНІЧНІ ЗУСИЛЛЯ по виведенню на чисту воду "зрадника" Холодного, що на очах читачів Української Літературної Газети, що розмістила цикл бульбашок "холоднолюба",  перетворюються у СПРАВУ УСЬОГО ЖИТТЯ Івана Малюти).

Ви сумлінно працювали в архіві КГБ з паперами. Я, журналіст іншої конструкції,  волію працювати з людьми. Адже мусите знати, що папір усе стерпить  (протоколи допитів, написані рукою слідчих, включно). Колишній старший офіцер КГБ, що працював на сусідньому поверсі зі слідчим Леонідом Берестовським, розповів мені одну цікавинку з тих, що не фіксувалися на папері. Слідчий Берестовський особисто цьому ст.офіцеру КГБ повідав тоді, а нещодавно, при зустрічі, це підтвердив, яким чином, вислювлюючися Вашим стилем – "зробив з патріота Холодного зрадника".

Не відаю, до якого психологічного типу Ви належите, пане Малюта. Для психологічного експерименту уявімо, що добродій Малюта, як і покійний «зрадник» Холодний, обидва холерики (вибуховий, нестримний темперамент). Припустіть собі, пане Малюта, таку обставину, що слідчий КГБ тоді "працював" не з Холодним, а з Вами. Хоч це складно уявити, щоб охоронка держави цікавилася добропорядними громадянами. Та все ж, якою була б Ваша, пане Малюта, реакція, коли для ознайомлення – для промивки мізків підслідчого - Вам дали б читати протоколи, підписані Вашими друзями, що на волі були Вашими побратимами, де вони дають Вам найганебніші оцінки? Гадаю, що як і кандидат у «зрадники» Холодний, Ви спочатку обурилися «фальшивкою», піддали б сумніву автентичність підписів своїх друзів. Що ж на те відповів професіонал своєї справи і великий ГБ-психолог Берестовський? Вмикає магнітофон. І Ви, пане Малюта, одразу впізнаєте сердечні та рідні голоси, що паплюжать Вас і Ваше ім"я. Як вчинив холерик Микола, прослухавши подібні записи, Ви вже знаєте. А як поступив би уявний холерик  Іван? Можливо, інакше. Та лише при одній умові, що Іван Малюта народився не етнічним українцем, в чому ми маємо цілком обгрунтовані сумніви.

Моє щире побажання «холоднолюбу» дослідникові Іванові Малюті. Вийдіть з архівів КГБ на світ Божий, озирніться навкруги. Мусите побачити десятки жируючих професійних колаборантів, частина з них нині прикрашає Гуманітарну раду при Президентові України. Може, вже на часі про живих зрадників відверто поговорити нам, пане Малюта? А покійників, давайте, залишимо на розсуд апостола Петра. Звісно, якщо українські етнічні корені не заважатимуть нам проявляти в герці з отими живими національними мерцями неабияку відвагу і геройство.

Наостанок. Поезія, публіцистика Миколи Холодного ВІЧНІ. А наші з Вами копирсання в пошуках "істини", на превеликий жаль, тлінні.

З повагою, Георгій Бурсов.

17.03.2011

 

 
Лесь Герасимчук у рубриці "листи" долучився до праці ХОЛОДНОЗНАВЦЯ Івана Малюти – дослідника грішного життєвого шляху поета Миколи Холодного. Малюта привертає увагу сміливим дослідженням (після смерті Холодного), як яскравий вихованець, випускник школи відомого ШЕВЧЕНКОЗНАВЦЯ Олеся Бузини. Л.Герасимчук: "…Микола Холодний написав на мене наклеп до «Культури і життя» (ще за Кравченка) й припинив свої пасквілі тільки після моєї публікації в тій же газеті з заявою про судовий позов. Ми якийсь час вчилися з ним на філфаці,…" Я мав необережність бути трохи більш, ніж знайомим Холодного, і, як цілком здорова реакція, запитую літератора, що вчився на філфаці КДУ разом з поетом. Миколу Холодного виключили з останнього курсу університету не за академ.заборгованість, а з політичних міркувань? А Лесь Герасимчук з досить пристойними оцінками, тихенько й низенько літаючи, благополучно закінчив навчання. В чому різниця між обома українцями. Хто з них син свого народу? А хто чухраїнець, м"яко кажучи, бо є ще такі визначенні, як малорос чи хахол? І чому це автору листа у підтримку дописів учня Олеся Бузини раптом здалося, що Холодний його сильно "ізлякався", після, нібито, погроз судовим переслідуванням. Суд – це битва! Воїни мовчки стають до битви, попередньо не голосячи, не залякуючи. То, може, Холодний просто узяв й махнув рукою на "трєпло", яке замість подання реального судового позову, замість реальної битви, пише істеричні погрози і надсилає їх поштою у конвертах з маркою до редакції, тим самим виявляючи надлишок жіночих гормонів, що роблять з мужчин жіночо подібні створіння. На жаль, це гормональне явище надто поширене серед творчої української "тілігенції". Сатирик Холодний за свого життя дуже багатьох образив, а когось несправедливо. Ображені Холодним чухраїнці! За образи мужчини, якщо вони шляхетні, а не ментальні свинопаси, викликають на дуель живих ворогів, а не померлих. Георгій БУРСОВ.
 
(Українська літературна газета 07/07/2010 коментар)

Напишіть відгук